У Ковельському держлісгоспі авторові цього нарису розповіли, що замшанський лісничий веде класичне лісове господарство, основи якого закладені ще нашими предками. Очевидно, мав у кого вчитися: лісниками були його два дядьки і дід, котрий довгі роки господарював у лісі ще за часів панської Польщі. А ще подейкують, що Михайло Михалевич – філософ лісу і належить до тих людей, які переконані: ліс визначає побут і господарську діяльність народів із древніх часів. Саме з ним, як він стверджує, пов’язане підсічне землеробство, мисливство, бджільництво, збір грибів і ягід, заготівля лікарських рослин та деревини для будівництва й обігріву осель. Тож не дивно, що представники замшанської сільської громади на моє запитання, хто перша особа в селі, назвали лісничого.
ДЛЯ ІВАНА ІВАНОВИЧА ДЯЧУКА із села Вужинськ Ратнівського району ліс сповнений особливої аури і магнетизму, які ваблять-притягують до себе з непереборною силою. І це зрозуміло. Адже тут свого часу трудився Іванів дід Панас, хазяйновитий, мудрий лісівник, який садив, плекав деревця, виконував інші роботи, зокрема доглядав лісову кролеферму.