За Третім поділом Польщі в 1795 році село Замшани, як і вся Західна Волинь відійшли до Російської імперії.

Територія Ратнівщини під час Франко-російської війни 1812 р. була ареною запеклих воєнних дій. Тут знаходилась австрійська наполеонівська дивізія генерала Зігенталя. В липні 1812 р. російська армія під командуванням Тормасова через Замшани наступала на Кобрин і Берестя. До скасування кріпосного права село було державним володінням. Разом з селом Датинь, Видраниця, Синово село входило до складу Замшанівського фільварку.

У середині 1820-х село трималося купи: хати стояли одна біля одної рядками по обох сторонах дороги. Земля на полях піскувата. Тоді ж відзначалося, що й пшениці тут не сіють. Білий хліб Замшанівці бачать тільки на Великдень, а тому про них говорять: «Замшанівці їдять булку з хлібом».

23 березня 1827 р. він був подарований в оренду генерал-ад'ютанту Воронову на 12 років з виплатою на користь держави по 894 крб срібла в рік.

В серпні 1830 після смерті генерала маєток був переданий у володіння його сестер, які призначили управителем маєтку Сігізмунда Гутовського.

В цей час різко погіршується становище селян, зростає їх гноблення.

У 1835 році 12 замшанських селян на чолі з Федором Дудкою пишуть скаргу в Ковельську Казенну Палату на управителя, в якій зазначають, що Гутовський відбирає у них орну і сінокосну землі. Заборонив ловлю риби в озері і забрав у селян рибальські снасті, за 12 днів роботи зараховує 4 дні панщини, собаками своїми затравив 20 штук селянської нерогатої худоби овець.

Замшанівці також писали, що Гутовський без згоди громади віддає селян у рекрути, призначає додаткові дні панщини, здійснює побої.

В архівних документах 1835 року Ф 363, оп.1. ед.хр.353л.-340-351 це описується так: «Селяни Замшанського фільварку Ковельського повіту Федір Дудка, Мелентій Левчук з товаришами, всього 12 чоловік присланому 15 серпня 1835 р. прошенії в Казенну Палату розповідають, що управляючий Замшанівським фільварком Гутовський, в противагу Люстрації 1789 р. роблять селянам с. Замшани різні образи і утиски: в урочищі Рокитному відібрав на 6 косарів сінокісної землі, в урочищі Річки, в чому здавна був вигін для випасання худоби знищив-зробив орну землю, в урочищі Залюбань та Ізбіще присвоїв 9десятин а в останньому 8 днів орної землі. А замість неї дав селянам в урочищі Сонозьках болотисту землю. В урочищі Залюбань біля озера вирубав казенний ліс зробив сінокосну і на 40 днів орної землі, в самому озері заборонив ловлю риби. Забрав риболовну посуду 160 штук з якої 130 спалив і 30 взяв собі. Вимагає через екзекуцію від кожного хазяїна додатково по фурі сіна, по півкорця жолудів і зверх міри по 2 гарнці жита і вівса, в роботі ж використовував селян з тяглом в різні місця Литовсько-Гроднинської губернії, зараховуючи за 12 по 4 дні панщини. Додачі худобі корму і напоюванні її використовував на добу по 3 чоловіки, собаками ж своїми затравив 20 штук селянської не рогатої хвороби і знищив через землеміра Теодоровича мором людей так що вони раніше оброблялися на протязі 10 днів, а нині тільки 7 днів. Пеньку заставляє заставляє вимочувати і виробляти, вимагаючи більше прядива, а селян віддає в рекрути сам без згоди общества, за поїздку в Ковель і назад замість 3 днів вираховує панщини по 2 дні. А замість поправки гребель і мостів кожного місяця кожним хазяїном тільки по дню примушує відбувати крім цієї панщини тяглом по дню на тиждень і зверх того причиняє селянам побої чим селян до бідності і просять розпорядження Казенної Палати про припинення їм Гутовським образ, утисків і побоїв і про повернення їх власності, а також про удалення того Гутовського з фольварка Замшанського.» На запит Казенної палати Гутовський заперечив усі претензії селян і пояснив свої дії турботою про інтереси економії. А також самих селян, зауважуючи наприкінці своєї відповіді: «Что касается побоев, то не может статься, чтобы владея больше 1000 душ крестьянами не случилось иногда за какое-нибудь преступление, леность и упущение наказать мужика, но чтобы таковое наказание делаемо было чрезмерно или немилосердно того мне никто не докажет. Объявив выше изложенные несправедливо написанные на меня претензии крестьян, имею честь доложить, что если бы некто Нестор Михалевич не попрекнул крестьян сего фольварка к подаче такого прошения выдуманного им единственно для своего корыстолюбия, то крестьяне яко во всех статьях жалобы их не заслуживают уважения, к подаче таковой сами не отважились бы» Управитель Сигизмунд Гутовский.

Після цього приватний власник сіл Поступля і Велимча, дворянин Нестор Степанович Михалевич був в серпні 1835 року заарештований і звинувачений у підбурюванні селян до написання скарг на своїх управителів. Під час слідства виявилось що Нестор Михалевич зустрічався з представниками Замшанських і Самарівських селян в Житомирі. А в Поступель і в містечко Ратне селяни ходили до нього натовпами. На цей час с. Замшани в порівнянні з іншими селами фільварку було досить розвинутим (арх. Матеріали Ф.363, оп. 1, ед. Хр. 353, л 360.) «Опис казенних будівель»

3 грудня 1835 року чиновники Волинської Казенної палати провели огляд казенних будівель в Казенному маєтку Замшанського фільварка. Список: Економний дом з флігелем людської, в якому є кухня, хлів для утримання птиці, погріб новий з кришею, другий погріб з коморою на верху сирник, амбар для зберігання різного хліба, кінський млин, солодовня, винокурня, хлів для худоби, конюшня і біля неї скотський двір, амбар для складу посуди з горілкою і тік для скаду збираного з поля хліба і молотьби — всі ці будівлі знаходилися в потрібній цілості. В с. Замшани Корчма знову перероблена і поремонтована. В с. Синово Винокурня знову перебудована, хлів для худоби, тік для складання хліба в хорошому стані, Корчма ж вимагає нової переробки, в с. Видраниця Корчма Винокурня хлів для худоби в хорошому стані. В с. Датинь ніяких еконономічних будівель і корчми нема." (Волинський губернський казенних справ стряпчий Бутович)

У кінці XIX ст. у Замшанах було поштове відділення на трасі через село, що з'єднувала Київ з Брестом.

Динамічно зростало населення села. Статистичні дані за 1898 рік: тут було 196 дворів проживало 1542 чол.. 1906 рік фіксують у Замшанах, яке належало до Датинської волості, 286 дворів і 1894 мешканці. Також тут діяло у той час велике лісництво та працювала проста одна крамниця і корчма. У 1969 р. населення становило 2194 чол., 1997 р. — 2071 чол.