14 березня 1944 року воїни першої Брестської Стрілецької дивізії Червоної Армії під командуванням Бакуєва і 812 стрілецького корпусу 70-ї армії Білоруського фронту Червоної Армії звільнили село від фашистських окупантів.

Після звільнення села військами СРСР 195 замшанівців були мобілізовані в ряди Червоної армії і до кінця війни перебували на різних фронтах, 58 з них загинули, 16 зникли без вісти. Багато замшанівців були нагороджені радянськими орденами і медалями.

До 19 липня 1944 року село знаходилося в районі бойових дій радянської дивізії. На межі сіл Глухи, Видраниця, Замшани проходила лінія фронту. Один з учасників бойових дій розповідав: «Частини дивізії виконували завдання в надзвичайно складних умовах — йшли вперед, потопаючи в болотах та бездоріжжі. Війська ще не перейшли на літнє обмундирування, тому в кожухах і валянках ішли по рідкій грязюці і воді. Всю солдатську поклажу, а також ящики з патронами і гранатами, протитанкову зброю несли на собі. Смертельно зморені, у мокрому одязі, безвідмовно підставляючи свої спини і плечі під різні вантажі, впрягались разом з кіньми в лямки, щоб витягти з трясовини гармати…»

Після відновлення радянської влади в селі, як і в цілому на Західній Україні, тривала підпільна боротьба ОУН та УПА. Для боротьби проти націоналістів було створено загін яструбків. У винищувальний загін входило 30 чоловік, двоє з яких загинули в боях.

Згодом відновила свою роботу сільська Рада, головою якої було обрано Бурко І. В.

У подальшому керівниками сільської ради були Бірук Іван Антонович, Дідицька Надія Сидорівна, Дудка Іван Григорович, Корецька Оксана Герасимівна, Олексюк Олександр Макарович.

До 2015 року сільську раду очолював Токарський Василь Лукич

9 квітня 1948 року було відроджено діяльність колгоспу ім. Чапаєва, який очолив Заєць П. В.

Наприкінці 1947 року була створена ініціативна група, яка розгорнула серед селян агітацію за вступ до колгоспу. Першими заяви в колгосп написали Михалевич Яким Григорович, Бірук Антон Прокопович, Бірук Іван Антонович, Петрик Павло Федорович. Пізніше районна газета «Сталінський прапор» писала, що колгосп виконав першу заповідь «В першу чергу потрібно розрахуватися з державою по хлібозаготівлі…» 10 січня 1949 року газета писала «…Товариш Заєць, працюючи головою, домігся того, що колгосп став передовим в районі. Постійно виконує план хлібоздачі».

Довгий час в місцевому колгоспі ім. Чапаєва головним зоотехніком пропрацював Чорний Іван Харитонович - Заслужений працівник сільського господарства УРСР, кавалер ордена Трудового Червоного прапора.

В 1980 році побудовано фельдшерсько-акушерський пункт.

1981 р. — дитячий садок

1985 р. — сільський будинок культури. Ця споруда стала окрасою села. В цей час в сільському БК працювало 9 чоловік. Це 2 кіномеханіки, 2 прибиральниці, 2 оператори котельні, бібліотекар, зав. Клубом та художній керівник.

Юнаки с. Замшани, зокрема, Михалевич М. С., Михалевич М. М., Корецький В. Л., Заєць В. Ф., Маринчук А. І., Бірук О. П. як мобілізовані до Радянської Армії, брали участь у війні в Афганістані.

Директором будинку культури був Дячук Іван Юхимович. Який заснував жіночий вокальний фольклорний колектив «Діброва». Колектив постійно оновлюється першими учасниками були: Бірук Марія Тихонівна, Маринчук Євдокія Степанівна, Бірук Домна Феодосіївна, Мажула Марія Яківна, Савенюк Катерина Тихонівна. Це справжні хранительки народної та обрядової пісні. Колектив існує вже понад 30 років і є неодноразовим учасником різних районних, обласних, республіканських конкурсів. Був двічі учасником фольклорного фестивалю «Берегиня» у Луцьку.